Чи міг він собі це дозволити? Однозначно, так. Леонід Махновець пише, що у Токайській комісії Сковороді платили 23 рублі на рік. А за
27 рублів, для порівняння, у 1751 році предки Котляревського купили собі в Полтаві хату. У Харківському колегіумі Григорію теж платили непогані на той час гроші: річний оклад був 50 рублів, хоча Сковорода там пропрацював менше року.
Чи ставлять такі уподобання під сумнів аскетизм і стриманість філософа? Історики схильні вважати, що Сковорода не відмовляв собі у задоволенні з'їсти те, що він любить. Тут знову ж звернення до принципів епікурейців: все в міру та в гармонії. Є смачна їжа — добре, немає смачної їжі — можна замінити її звичайною та не втратити радості.
Чи зістарився Сковорода передчасно у розумуваннях, як сам про те писав? Певно, ні, бо філософські розумування однозначно були, а от передчасна старість — навряд, зважаючи на тривалі мандри у немолодому віці.
Отаким і вимальовується Сковорода: у різні періоди з різними уподобаннями і смаками, водночас — із глибокими сенсами та вишуканими думками. Світ ловив його, та не спіймав. Схоже, з гастрономічними вподобаннями Сковорода знову всіх перехитрив: чим більше дізнаєшся, тим важче вловити істину.