Річ у тім, що тодішня технологія виробництва спирту відрізнялася від теперішньої. Якщо зараз спирт розбавляють водою та смаковими добавками, технологія первісної дистиляції передбачала одразу отримання рідини потрібної міцності (від 25 до 45 градусів). Потім відбувалася подвійна перегонка такого дистиляту — і цей напій називався... ні, все ще не горілкою, а «водкою». Причому історичні документи чітко розрізняють ці поняття. «Водка» була міцнішою, і вже на її основі робили ароматичні лікери, додаючи прянощі, трави, фруктові сиропи та мед. Методом холодного настоювання на плодах отримували славнозвісні українські вишнівки, дулівки (з груш) і слив’янки.
Масштабно виробництво дистиляту розвинулось у кінці XVI століття. А вже за доби Івана Мазепи, вказує історик Олександр Алфьоров, українська горілка більш ніж на 50 % наповнювала бюджет Гетьманщини: її масово продавали до Московського царства.
Пиво замість питної води. Ні, це не мрія літнього дня, коли ковток випитої рідини за хвилину вже потом стікає в капці, — це реальність Козаччини. Не всюди питну воду можна було вживати у чистому вигляді. Через це
воду просто заміняли пивом. Мемуаристи виділяють дві категорії пива: хмільне (алкогольне) і солодкувате (менш міцне). Останнє переважно і було замінником питної води. Навіть для дітей.
Пиво було також складником багатьох страв: супів, соусів, поливок (для каші й печеного м'яса). Було воно і ліками: вживалось у суміші з травами або вершковим маслом.
Але не пивом єдиним: замість води пили також фруктовий квас. Робили його переважно з груш і яблук. Стиглі плоди різали та заливали водою. Могли додавати хміль, але не конче. Після зброджування напій зціджували.
Отож, вже близько відповідь на запитання:
чи багато пили козаки? Спойлер — багато.
Етнологиня Світлана Потапенко
розповідає, що розпивання алкоголю в армії практикували здавна. Вояки Ярослава Мудрого саме таким чином святкували вдалі бойові дії.
«Пияцтво було типовою практикою для військових спільнот, якою з походження було українське козацтво. Жорстокість військової справи вимагала певної компенсації, емоційної розрядки, тож для цього використовували алкогольні напої. Але це було звичайною за тогочасними уявленнями практикою, притаманною також військам інших європейських країн», — вважає науковиця.
Поділяє її думку історик Олександр Алфьоров:
«Ця культура міського розпивання алкоголю є абсолютно європейською. Пили люди багато, і кожна подія мала своє засвідчення через алкоголь. Якщо ми відкриємо грамоти Руського королівства або Галицько-Волинського князівства, то побачимо, що в ХІV сторіччі кожна угода про купівлю-продаж майна, території чи худоби супроводжується таким рядком: "Могорич за цю угоду пити в зазначеному місці на зазначену суму"».
Є інформація, що навіть студентам Могилянської академії для пиття видавали на день обов'язкову норму пива.
Словом, пити багато було тогочасною неписаною нормою суспільства. Вона просто стосувалася козаків трохи більше, ніж інших людей.