Через війну сироварня в Україні тимчасово не працює, а пані Катерина виготовляє сири в Італії: Вона виїхала ще до початку війни, а тварин із ферми віддала на перетримку в Україні. На деякий час господиня поверталася в Україну, щоби допродати сир, який залишився, та забрати закваски — і тепер знову в Італії, в регіоні Марке. Там вона виготовляє сири, які продаються в Італії під двома брендами: італійської ферми
Fontegranne та української сироварні
StreKoza.
Пані Катерина каже, що в Італії немає великого різноманіття сирів. Європа більш консервативна і має вузьку специфіку: один сир за певною технологією багато років. Молоко для її сиру дають корови голштинсько-фризької породи та альпійські кози. Раціон тварин відрізняється, тому хоч рецептура та ж, сир виходить іншим. Та й загалом Катерина переконана: сир варто виготовляти там, де він народився.
«Ви можете багато разів повторювати рецепт, але в іншому місці з іншого молока, приміром, класичний брі у вас не вийде. Він буде схожим, але не таким. Майстер може перемалювати свою картину через деякий час, але вона буде вже іншою. Так і з сиром. Сироваріння — це мистецтво».
Жінка впевнена: українські сировари можуть бути кращими у світі, а зараз у Італії триває справжній діалог культур:
«Відбувається обмін досвідом. Краще сказати — діалог культур. Такого не було в історії сироваріння. Я не знаю італійської, але ми чудово розуміємо один одного “мовою сиру”».Зараз вона працює над українським проєктом, який присвятила війні. Ідея — створити сир, який розповідатиме про трагедію в Україні. Всього буде декілька сирів, один матиме назву «Розбите серце».