— посміхається наша співрозмовниця.І молода родина почала підвали чистити. Пройшло не менше десяти років, поки це все не стало таким, як побачили ми. Льохи потроху почали заселяти винами, що виробляв батько Василя, який на той момент займався виноробством.
Василь Надь — теж місцевий, народився та виріс у Мужієвому, селі, що розташоване за сім кілометрів від Берегового. І в Береговому, і в селах поруч усі так чи інакше
займаються вином. Родина Василя мала пару сотень виноградних кущів, але цілеспрямовано займатись виноробством почали вже вони з дружиною: придбали ділянку з підвалами, висадили нові лози. Саме в Мужієвому знаходяться зараз виноградники родини Надів.
— Чоловік якраз на виноградниках. Йому треба лозу прикрити, досадити у тих місцях, де вона не прийнялася. Він підлатує кількома різними видами. Я це не контролюю взагалі, нагору не виїжджаю, на схилах мене немає. Дуже рідко, під час збору врожаю та коли нагодувати треба всю цю компанію, — тоді я можу поїхати.Вздовж однієї стіни 400-річного льоху стоять ящики з різними пляшками, вздовж стіни навпроти — з бочками. Вино 2019 року в пляшках лише одне — напівсухе рожеве фламінго. Усі інші вина трошки старші: є 2017 рік, десертні вина чотирьох-п’ятирічної витримки. У бочках витримують вина врожаїв різних років, є навіть восьмирічні.
— Витримуємо їх, як ви бачите, у дубових бочках. Намагаємося витримувати не менш як рік. Всі ці бочки також власноруч виготовляємо. Чоловік із молодшим сином опановують давню професію бондарів.Розповідаючи про деякі правила роботи з бочками, Ірина згадує цікавий термін «доля янгола». Так говорять про ту частину вина, що випаровується через тонкі пори деревини після того, як бочка заповнюється. У давні часи фізичну природу цього явища ніяк не могли пояснити, тож винороби вирішили, що це янгол відпиває на пробу свою долю вина.
— Якщо відкриваємо бочку з вином, то намагаємося повністю її розлити в скло. Бочка не повинна бути напівпорожньою. Вона має бути заповненою по самі вінця. Бачите, хлопці якраз випаровували, адже є «доля янгола», яка сама випаровується. Вино треба завжди доливати до самого краєчку.Просуваючись льохом, ми знову звертаємо увагу на плісняву, але тут пані Ірина нас виправляє, і каже, що це не пліснява, а просто вологість, конденсат. Річ у тім, що той підвал, яким ми гуляємо, єдиний, що постійно відкривається й зачиняється, тобто використовується як дегустаційна зала. І тут існує перепад температури. В інших підвалах більш рівномірний клімат, що для вин набагато краще.
— У нас усього три підвали, і ми намагаємося їх не відкривати зайвий раз. Ми й зараз не зовсім правильно з вами робимо.